Запойное чтиво

софора :: * * * * *

2017-07-03 14:25:52

Александр Кабанов


* * * *
Не відпускає, оточує, відволікає, спливає -
наче отруєний час, відзеркалля криве,
наче кілки у смарагдове небо вбиває,
коли вбиває – живе.

В пазурах травня черешня, як м'ясо – розквітла,
червень червивий назустріч не поспіша,
птахонько-рибонько, де твої крила та ікла,
пахне лускою душа.

Сонце зі хмарою, наче барига з барсєткою,
ходить по колу і п'є кока-колу бузка,
потім сидить за обідом з ножем та абеткою,
бавиться, не відпуска.

Знову оточує, пестує, вабить, а після -
мовчки зриває побачення, як відкриття,
не відпускає, отак, перед стратою – пісня
не відпускає життя.

30.06.2017


* * * *
Сер Ветка, де твої гілки, де твоє коріння,
паперове тіло, одноразові слова,
ти відчуваєш жіночих колін горіння,
плутаєш лихо і келих, не розбива.

У випадкових краплях кетчупу або супу -
ти дуже схожий на герб, родовий реглан,
добре, хоча б тобою - не підтирають дупу,
що на тобі не креслять підступний план.

Сер Ветка, шолом тобі, любий арій,
осінь іде вечеряти, пекельна її хода:
всіх нас збере до купи безжалісний гер Гербарій,
і до кісток зігріє товариш Сковорода.

02.07.2017


* * * *
Ще молоко по вусах ледве встигає збігти
в джезву порозуміння, де википає суть:
що у кохання довгі, білі та чорні нігті,
злива - пішла наліво, сніг - у труні несуть.

Правда живе у схроні, куля живе у скроні,
кров, обминає вуса, скручується в слова:
що у кохання зябра – від самоти - червоні,
кожен своє повітря – хрестиком вишива.

А під плащем у бога – вітер і площа Ринок,
ти збережи на щастя, наче бракує зла -
тільки один жіночий, не родовий - відмінок,
щоб чоловіча рима поруч із ним лягла.

02.07.2017


* * * *
Друга - це мова друга, а перша – це мова бога,
третя – відлуння тиші, четвертої мо – на жаль –
виключно не існує, зникла, як римська тога,
стерлася, наче пам'ять чи на зубах емаль.

Травень – твоє майбутнє, те, що бере за комір:
бачиш, Дніпро впадає в Стікс, оминає Тібр,
навіть смішний колібрі має гібридний колір,
навіть поет Гарматкін має страшний калібр.

Світло – частина світу, буде вона – військовою,:
спробуй у самоволку чи назавжди залиш,
вибач, мені - однаково: де і якою мовою
ти про війну не чуєш, ти про війну мовчиш.

03.07.2017


Александр Кабанов
27 мин. · Город Киев, Ukraine ·

сьогодні

* * * * *
Пошук вай-фаю – це пошук китайського мудреця:
там, де лі бо, конфуцій, як на закланні вівця,
роумінг дуже слабкий, початок тунелю – в кінці,
там, де із буддою відпочивають мерці.

Роумінг дуже слабкий, та у чорній печері чернець,
чорного-чорного півня веде під вінець,
там, у слизькому, як вкрадена нафта, човні –
вічність плисти доведеться тобі і мені.

Що це, про що це, - питає сльоза на щоці ,
падає гривня, коли гомонять гаманці,
порох і цукор завжди довіряють піску,
тільки між нами ніколи не буде зв'язку.

03.07.2017